Моє життя!

Так пусто....всі кажуть що він недостойний мене...а я не можу позбавитися цього почуття.....почуття того що можливо все налагодиться....що можливо це все непорозуміння...і що він справді не розуміє який біль я відчуваю....Так і ноді я думаю..."Нехай ще пошукає таку як я"...але наступньої миті по моїй щоці біжить сльоза і я вже не вірю цим словам....не вірю тому що мені кажуть...а мені кажуть "забий і забудь"....Забити...Забути?....Я надто слабка щоб це зробити......І чому я постійно думаю що я щось неправильно зробила...А може йому просто байдуже?.....І хоч будь ти янголом він все одно буде так поводитись.......

І в тихій кімнаті...наодинці зі своїми думками лише іноді дзвонить телефон...і це не він дзвонить...це дзвонить подруга...щоб втішити...сказати що він козел і якось підтримати.....а я не люблю коли мене втішають....я люблю запертися сама в своїй душі зі своїм болем...і тихо страждати....страждати від того що я повелась...що я допустила.....що зі мною повівся так він....і повелось так життя....і лити і лити сльози......А потім піти випити чаю.....або кави....зайти вконтакт.... і не побачити повідомлення від НЬОГО....і знову лити і лити сльози...."люблю дождь...в нем можно спрятать свои слезы....."...Хочу дощ....хочу...незнаю....хочу розуміння....І хочу повноцінного життя без нього...а не простого існування....

І цей біль...він не вщухає....І ні незнаю що робити....І незнаю що писати.....бо хочеться щось сказати а слів не вистачає....А вистачає лише сліз...щоб показати ту образу...і той біль..........Незнаю що кзаати...за мене скажуть мої сльози.....

Знову...знову я згадала про блог лише коли мені сумно стало...навіть аж занадто...ТОй хлопець памятаєте......Діма...У нас із ним після завтра місяць...А я сьоня поскандалила з ним...МЕні не вистачає уваги...мабуть....хоча незнаю....Просто інколи наші стосунки схожі на дитячий садок....не дзвоне...не пише...Буває навіть в школі не зайде....І до речі...ставить нижче ніж своїх друзів...коли що то він з друзями...йому з друзями треба....типу Хай Валя почекає....може звичайно це я себе накручую....Але ж моє серце...воно...таке вразливе...Я кажу йому про це а він відмахується каже: "Валь...ти робиш з мухи слона просто від нічого робити....."....Коротше незнаю....Що робити?...Почекати може щось зміниться?...чи покинути його і не мучитись?...Як казала Тушик "якщо думати лише про кохання то атрофується мозок"...мабуть у мене він уже давно атрофується....

З початку квітня ходжу на заняття з брейкдансу....я звичайно не займалася наполегливо..якось так рідко їх відвідувала...або відсижувалась на заняттях.....а післязавтра у нас батл серед початківців...беруть участь усі обовязково...а я практично танцювати не вмію нічого путнього...Ну там буде типу 2 батла...один 2*2 і один по топрок і апрок...кожний за себе....З понеділка з подругою активно придумуємо рухи....в школі....на вулиці...в парку...на стадіоні....сьогодні  уже наскільки виснажені цими днями.....що потренувались дуже погано...Ми так хочемо виграти...але хтозна..

Завтра останній дзвоник..... 

Моя довга відсутність...я так скучила за вами...вибачте трохи замоталась...якось час так швидко летить... Що ж...все розповідати що сталося за останні кілька тижнів не буду...лише скажу що з Денисом нічо* не буде...10 квітня ввечері ми поїхали в Одесу на 2 дні а повернулися вночі з наділі на понеділок...Вообще було так супер що словами не передати..Хлопців і дівчат поселили в одну кімнату....Ми танцювали....грали в ігри...говорили і....спали...і солодкі сни дивились))))...Взагалі-то хотіла сказати про одного хлопця....він переїхав у наше місто коли я була у 7 класі....став навчатись і моїй школі в паралельному класі....Він мені тоді сподобався..але ряд причин, подій... - ...і нічого не вийшло...Я довгенько за ним сумувала...але зрештою змогла і забила...Так сталося що він їздив зі мною в Одесу...і...не повірите...Ну спочатку все було як звичайно спілкувалася з ним як і з усіма....Але дорогою назад я з хлопцями співала пісні..і мені запропонували в автобусі підсістись ближче.....і так сталося що  я опинилася на руках у цього хлопця...спочатку співали все було добре...потім перейшли на розмови групою...потім ми вдвох говорили..він мене так горнув до себе....все було супер...Але спочатку я навіть не вірити не насмілювалась...думаю а хтозна що він собі думає..може він так з кожною...Але наступного дня він сказав що я йому дуже подобаюсь..Він такий нерішучий...і такий сором*язливий в цьому сенсі...постійно думаю про нього....

Зараз опівна першу ночі....Я тільки що подивилась фільм під назвою "Сумерки"...не можу втриматись...скільки емоцій.....що просто голова йде кругом...ще ніколи не бачила фільму...такого насиченого коханням і протистоянням власним потребам...взагалі хто не дивився гляньте...я незнаю...що робити..у мене таке переповнення...наскільки...не можу навіть пояснити...мабуть я надто чуттєва..але справді такі почуття...неможливо не зворушитись.....Вибачте за чумбурний виклад..але зараз такий стан)

Звідки береться депресія?.....від погоди?...від самопочуття?...Чи від розчарування...чи від нерозуміння...?
...Знаєте коли людина зазначає що ти їй симпатична....викликаєш довіру..тобто  вказує все що передбачає розвиток стосунків у правильному напрямку...Ти теж починаєш вірити в усе це...І я не розумію як можна так просто взяти і все зіпсувати????

Я відмітила декого на фото....а там було таке питання "Стали бы вы моим парнем?"...так от ця людина написала "неа...узнав бы меня поближе ты бы ушла"..Та знаєш що яке ти маєш право вирішувати щось за мене...і якщо я вже така що не зрозумію і покину тебе нащо ти взагалі дзвониш до мене?...Люди можна йому таке сказать?...Блін...все було так добре..Хай вирішує за будь-кого...але не за мене...Зла далі нікуди....хоча швидше ображена...

Сьогодні вже 25 березня а за вікном сніг...як наче так і хоче присипляти мене цією депресивною погодою....З Денисом у мене все розвивається...мені він все більше і більше подобається...Він такий незвичайний....Коли щось розповідає, то якось дуже наголошу на емоціях...рідко об*єктом його розповідей стає якась дія, персонаж....Він емоційний....не аткий як всі. Дівча у кого з вас є така риса як ревнивість у мене це буквально чересчур...до всіх і до всього проступа...я це звичайно придушую...бо не вважаю це нормальним...ну взагалі...От колись  я одного хлопця...довго забувала...страждала але все обійшлось і було добре...я жила далі....знайомилась з іншими і т.д...а ле коли в нього з*явилась дівчина так стало обідно якось...як з цим боротись?...мене напряга таке моє відношення до людей...куди його подіти?

Вітаю всіх дівчат і жінок з днем 8-го березня!!!! Всього вам найкращого! Будьте щасливі, красиві і вічно молоді!!!!!

Що сказати?...сьогодні 8 березня...свято...а я сиджу вдома....ТУПО...моя подргуа святкує цей день зі своїм хлопцем...а інші знайомі не змогли зібратись до купи щоб можна було посидіти десь....А хлопця в мене нема...Тому і кукую)))) У пятницю була на вечері....Познайомилась із хлопцем на ім*я Денис...обмінялись номерами..але не більше..навіть незнаю..може в нас із ним дружба планується...а може й стосунки..поки що взагалі нічо не ясно...Але сьодні він мене перший поздоровив) написав смс...запропонував прогулятись..я написала відповідь але вона йому прийшла лише через кілька годин...звязок надто перегружений....і більш нічо путнього сьогодні не було)..а жаль...як у вас справи?...як 8-ме березня? 

У мене все добре...ну мона скзати більш менш.....лиш без кохання.....важкувато....навіть ні по кому не страждаю.....тупеньке самопочуття...але так залишається більше часу на інші справи..Я зі своїм колективом сьогодні виступала...фоток наробили...зробила в фотошопі нову аву...сказали класна....Самопочуття якесь зараз таке рівне...ніби....й скаржитись ні нащо але все одно чомусь хочеться себе пожаліти...після історії з Д.Н. мабуть досі не відійду....ОТ знаєте якось так..ніби й ненавиджу його....але потяг існує...ніби й захотілось простити його і все забути...але все одно згадую як він вчинив...а ще ніби й жаль його, що над ним так його дівчина знущалася (вона вже собі нового знайшла до речі)...але потім згадую що він сам винен і вже ні капельки не жаль...Така вона жіноча логіка незрозуміла...відношення до людей мінються по кілька разів на хвилину...

 ХО КОХАННЯ!!!!